Один радянський політв‘язень таки отримав Нобелівську премію. І він був наполовину українцем![?](https://www.facebook.com/images/emoji.php/v9/tdd/1/16/1f9d0.png)
![?](https://www.facebook.com/images/emoji.php/v9/tdd/1/16/1f9d0.png)
Олександр Солженіцин. 8 жовтня, 49 років тому письменника оголосили лауреатом цієї престижної нагороди. Приїхати особисто до Стокгольма і виголосити традиційну промову він зміг лише через чотири роки.
Загалом же, ставлення радянської влади до Солженіцина ідеально показувало усю її абсурдність
![?](https://www.facebook.com/images/emoji.php/v9/tf2/1/16/1f615.png)
![?](https://www.facebook.com/images/emoji.php/v9/tf2/1/16/1f615.png)
![?](https://www.facebook.com/images/emoji.php/v9/tf2/1/16/1f615.png)
![?](https://www.facebook.com/images/emoji.php/v9/tf2/1/16/1f615.png)
![?](https://www.facebook.com/images/emoji.php/v9/tf2/1/16/1f615.png)
![?](https://www.facebook.com/images/emoji.php/v9/tf2/1/16/1f615.png)
Незважаючи на те, що мати письменника була українкою, він сам вважав, що українці не можуть мати власної держави. Також не визнавав Голодомор геноцидом.
Менше з тим, цікаві спогади багатьох українських дисидентів, які у камерах опинялися з людьми приблизно таких поглядів. Сам Василь Стус одного разу мав схожого сусіда. І багато із них згадує, що часто український націоналіст із російським не тільки ладнали, але і починали дружбу.
Очевидно, вона базувалася на дуже довгих суперечках та протистоянні спільному ворогові