Художній фільм про Василя Стуса «Заборонений»

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.

Художній фільм про Василя Стуса «Заборонений» – це особливе творіння українського кінематографу. І це не тільки тому, що ми починаємо відкрито говорити про жахливі часи і скоєнні радянським союзом злочини проти видатних діячів української культури, української мови та нації, а й тому, що саме зараз багато українців починають розуміти, що таке справжня любов до своєї Батьківщини.

Спершу фільм «Заборонений» мав назву «Птах вільний», що було приурочено до останньої збірки віршів поета, та ще одну робочу назву «Стус». Художня стрічка була знята за сценарієм Артемій Кірсанова та Сергія Дзюби. Українські письменники також видали кінороман з однойменною назвою. Художній фільм про Василя Стуса повинен був з’явитися у широкому прокаті у серпні в 2018 році. Але із-за скандалу, який виник з сценарієм, прем’єру було відкладено більше ніж на рік. Художня стрічка з’явилася на екранах лише у вересні 2019 року і її вихід був приурочено до Дня пам’яті поета.

Василь Стус фільм «Заборонений» вартий уваги глядачів за гарно підібраний акторський склад. Головна роль дісталася талановитому 35-ти річному українському актору Дмитру Ярошенко. Багатьом він відомий за такими фільмами, як «Брама» та «Поліна і Таємниця Кіностудії».

Роль дружини письменника зіграла молода акторка театру «Сцена 6» – Розовлян Діана. Василь Стус «Заборонений» приніс їй гарний старт в кар’єрі, адже після цього вона зіграла в ще одному популярному українському фільмі «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке». Художницю і близьку подругу поета Аллу Горьску у Василь Стус «Заборонений» зіграла Шереверова Карина.

Але окрім молодих талантів художній фільм про Василя Стуса прикрашають поважні актори, відомі глядачеві уже багато років. Майора Журавльова у «Забороненому» зіграв Масленніков Олег.

Він розпочав свою кар’єру ще в 1982 році і за цей час встиг знятися в більше ніж 100 фільмах. Актор багато років працював в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, а в 2006 році вперше спробував себе в ролі режисера.

Є ще один відомий і талановитий актор, що став прикрасою фільму «Заборонений». Мова йде про Салія Віталія, який зіграв лейтенанта Кузнєцова у Василь Стус «Заборонений». Він відомий своєю блискучою театральною кар’єрою та великою кількістю кіноролей у художніх фільмах. Салій неодноразово був номінований на отримання визначних премій за чудову акторську гру. А агента КДБ зіграла Гладій Євгенія, яка не тільки знімається в українських фільмах, але є дійсною акторкою театру в Литві.

Частина один – вічне кохання

Ти освідчувалась очима,
ти освідчувалась плечима,
ти освідчувалась устами
і мовчала.

Художній фільм про Василя Стуса «Заборонений» умовно поділений на три частини. В першій з них розповідається про життя видатного українського письменника шістдесятника в часи його роботи в аспірантурі в університеті Тараса Григоровича Шевченка. З перших хвилин перегляду кінострічки відчувається, що це не типове українське художнє кіно. Попри невеликий бюджет стрічки глядача захоплює чудова гра головного актора – Дмитра Ярошенка. Його неймовірна схожість на Василя Стуса вражає та лякає одночасно. Слід зауважити, що всі актори, які грають в Василь Стус фільм «Заборонений» були підібрати майстерно. Візуальна схожість та чудова гра притаманні кожному з них.

Перші десять хвилин художнього фільму «Заборонений» дають можливість глядачу поринути в спокійне і розмірене життя людини, проживаючій у 60-х роках минуло століття. Особливої атмосфери художньому фільму про Василя Стуса надають документальні кадри історичного Києва, які дозволяють повністю поринути у ритм і дух того часу. Перша частина фільму «Заборонений» присвячена зустрічі Василя Стуса з його майбутньою дружиною Валентиною Василівною Попелюх. Своє справжнє кохання поет зустрічає звичайного вечора у київській підземці, прямуючи у напрямку Святошина. Він читає вірші сидячі в напівпустому вагоні метро, а вона уважно придивляється до молодого і цікавого парубка. Їх роман розвивається динамічно, цікаво і не без пригод.

Ще однією важливою течією першої частини художньому фільму про Василя Стуса є зародження дисидентства і висвітлення чіткої позиції поета до злочинної радянської влади. Разом зі своєю майбутньою дружиною Валентино Попелюх письменник відвідує вечір пам’яті, присвячений Висилю Симоненко, організований художницею Аллою Горською та її чоловіком. Саме цей вечір дає зрозуміти глядачеві, як працювала радянська міліція, і що відчували всі ті, хто намагався боротися за незалежну і вільну Україну. А після прем’єри фільму «Тіні забутих предків» Параджанова починається справжнє полювання на тих, хто більше не готовий мовчати та закривати очі на злочини Радянського Союзу.

Знімальній групі «Забороненого» вдалося надзвичайно точно передати антураж радянських приміщень, в який проходили зйомки першої частини фільму. Кадри зняті на вулиці виглядають не так природньо, бо відтворити події, які відбувалися більше 60-ти років тому у великому мегаполісі, то була надскладна задача. Але на допомогу приходять старі зйомки міста, що влучно занурюють у радянську атмосферу навіть тих, хто ще не жив у ті часи.

Частина друга – право на свободу

Ти лиш за хистом полишав
право — обирати
собі дорогу. Бо не він,
а ти — був раб. Не блазнем,
а рудокопом. Домовин
таланту вічним в’язнем.

Друга частина художнього фільму про Василя Стуса насичена драматичними подіями, але в той же час вона найкоротша. В ній розповідається про затримання поета в 1980 році, та судовий процес над ним, у результаті якого він був засуджений до примусових робіт на 10 років і 5 років заслання. Слід зазначити, що це був вже не перший арешт в житті Василя Семеновича. Події 70-х років не зображенні у художньому фільмі «Заборонений», хоча саме тоді було підірвано здоров’я Стуса. Вперше він був заарештований в 1972 році і отримав вирок в розмірі п’яти років позбавлення волі і трьох років заслання за звинувачення у «антирадянській агітації й пропаганді».

Судовий процес, який відбувався в 1980 році і зображений у кінострічці, особливо цікавий для українського глядача, оскільки адвокатом Стуса був Віктор Медведчук. Він був призначений для захисту письменника державою, але Василь Семенович багато разів виражав протести проти того, щоб саме ця особо представляла його у суді. Він з першої зустрічі з адвокатом був впевнений, що він не буде захищати його інтереси, оскільки повністю підтримує режим радянської влади.

Під час зйомок фільму «Заборонений» відбувся одіозний скандал саме через сцени, в яких мав бути зображений Віктор Медведчук. Актор Геннадій Попенко стверджував, що коли він проходив кастинг в сценарію були сцени судового процесу за участю адвоката Стуса. Але під час зйомок стало відомо, що всі сцени з правозахисником поета зникли, хоча на його роль навіть був підібраний актор. Це підтвердив і головний продюсер фільму «Заборонений» Артем Денисов, пояснивши це, тим, що будо відзнято забагато кадрів, а також існують юридичні тонкощі і тому деякі сцени вони вимушені прибрати. Існує і інша версія цих подій, згідно якої на знімальну команду був здійснений сильний тиск з боку Медведчука, що призвело до такого неоднозначного рішення.

Незважаючи на це фінальна версія художньому фільму про Василя Стуса має декілька сцен, де фігурує адвокат поета. Актора біло підібрано дуже влучно, оскільки він дійсно схожий на Віктора Медведчука, але за весь час фільму не було названо ім’я та прізвище «захисника» письменника, який нічого не зробив для того, щоб врятувати свого підзахисного від неправомірного судового вироку.

Для Віктора Медведчука 2019 рік став складним, оскільки його небажання захистити відомого поета від злочинної влади було висвітлено не тільки у фільмі «Заборонений». В цьому ж році українці отримали книжку, написану Вахтангом Кіпіні «Справа Василя Стуса». В ній редактор «Історичної правди» розповідає детально про судові процеси, які відбувалися з письменником і роль у них його адвоката. Медведчук подав до суду на автора, з вимогою прибрати згадки про нього з книги і заборонити її продаж у первинному вигляді. Попри те, що спершу автор книги програв, апеляційний суд скасував рішення районного, що дало можливість кожному українцеві дізнатися правду про долю відомого українського письменника і участь його правозахисника Медведчука у судовому процесі.

Слід додати, що Медведчук є дійсним народним депутатом України дев’ятого скликання від партії ОПЗЖ (3 29 серпня 2019 року). Він затриманий українською владою за звинувачення у «державній зраді» і очікує на вирок. В момент написання цієї статі Медведчук перебуває під арештом та знаходиться в одному зі слідчих ізоляторів України.

Частина третя – «Ви і так мене вже вбили, гади»

Як добре, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест,
Що перед вами, судді, не клонюся
В передчутті недовідомих верст,
Що жив, любив і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.

Фінальна частина художньому фільму про Василя Стуса емоційна та складна, оскільки в ній розповідається про життя поета під час заслання. У 1985 році КДБ намагається ще раз зламати дух українського письменника. З перших хвилини фільму Василь Стус «Заборонений» глядача вражає те, наскільки сильно змінилася зовнішність поета під час заслання. Але навіть всупереч на тяжкі хвороби та жахливе відношення Стус залишається вірним своїм принципам і думкам. Він так самого пристрасно кохає Україну. Незважаючи на привабливі пропозиції агентів КДБ, він не зраджує собі і не погоджується на співпрацю з ними, розуміючи, що це буде коштувати йому життя.

Особливого трагізму заключній частині «Забороненому» надає бажання Стуса передати свою останню збірку віршів написану у в’язниці – «Птах душі». Після невдалої спроби адвокатом товариша винести рукописи, вони потрапляють в руки керівництву в’язниці. На очах Стуса агент КДБ знищує один за одним його вірші, але навіть це не ламає дух видатного українського поета.

Художній фільм про Василя Стуса важливий для українців, як ніколи раніше. Багато хто з наших співвітчизників не знає справжню історію України 60-90 років, оскільки в сучасних підручниках подається лише маленька частина інформації. Дисидентський рух був важливим в суспільстві серед тих, хто незважаючи на страх, погрози і можливість втратити своє життя продовжував виступати за українську державу, її культуру і мову.

Василь Стус фільм «Заборонений» – це не лише фільм, який висвітлює життя видатного поета. Це стрічка, яка дає зрозуміти, що відбувалося з багатьма діячами української культури у той час. Бо 60 років тому, які і раніше, як і зараз за Україну віддавали своє життя найкращі серед найкращих. Мова йде про відомих письменників, режисерів, художників. І хоча ганебна радянська влада називала їх націоналістами, малоросами, кожен з нас повинен розуміти, що такі люди як Левко Лук’яненко, Іван Дзюба, Василь Симоненко, Алла Горська, Іван Світличний – це герої, пам’ять яких треба шанувати кожному з нас.

Художній фільм про Василя Стуса «Заборонений» не можна назвати ідеальним. Є питання до деяких сцен, та сюжетних ліній. Але всупереч на недоліки стрічки, вона особливо важлива в наш час. Сьогодні, як і багато років тому, українці вмирають в російських в’язницях. Їх катають і знищують тільки за те, що вони українці, за те, що вони вірні своїй державі, за те, що вони кохають свою Батьківщину.

Більше 5 тисяч українці в 21 сторіччі є політичними в’язнями і кожний з них намагається боротися за своє життя з владою країни агресора та окупанта. Фільм «Заборонений» дає нам можливість познайомитися з подіями, які відбувалися більше 40 років тому, але насправді вони відбуваються і зараз, просто, як і у минулому, це турбує далеко не кожного з нас…

Тюремних вечорів смертельні алкоголі,
тюремних досвітків сліпа, як близна, ртуть.
А сто мерців, обсівши серце, ждуть
моєї смерті, а своєї долі.