“Операція була тяжкою: залишили Василеві одну четвертину шлунка, бо виразка була якась блукаюча. Такі потойбічні вірші написати – треба було т а м побувати.
Тепер часто цитують вірша “Як добре те, що смерти не боюсь я…”. Кажуть, що бояться всі, а хто не боїться – той нехай не бреше. Страх – то є природна реакція живого організму на небезпеку.
Але мужність полягає в тому, як чоловік здатен переступати свій страх. Мабуть, Василь його переступив. Отже, тому й вирішено було посилити йому режим”
Зі спогадів політв‘язня Василя Овсієнка
«СВІТЛО ЛЮДЕЙ. Спогади про Василя Стуса»
Завантаження...