Василя Стуса заведено асоціювати з Донеччиною, втім народився він на Вінничині. Наприкінці 40-х батьки вирішили, що колективізація – не їхній шлях. Тому втекли від неї, забравши згодом і дітей.
Василь був четвертим із них. Йому будо два роки.
Тікали до міста, яке тоді називалося Сталіно. Звучить як гірка іронія.
Можливо, якби Стус нікуди не переїздив, то і життя його склалося б не так. Працював би собі журналістом, або викладав українську. Принаймні, не у порожніх класах. Хоча, навряд.
«Це щастя: мати таку долю, як у мене … Долі не обирають… Її приймають – яка вона вже є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає тебе».
Завантаження...