Лист на захист Миколи Горбаля

1979 рік. Керівництво СРСР готується до грандіозних Літніх Олімпійських ігор на яких прагне показати країну у всій красі. Ряд держав бойкотує змагання, але їх не так багато. Радянські дисиденти роблять усе, щоб закордоном знали якнайбільше про злочини режиму.
Рівно за вісім місяців до початку Олімпіади Василь Стус пише листа на захист Миколи Горбаля
«23 жовтня 1979 року за таємничих обставин було затримано мого товариша Горбаля Миколу. Як стало відомо, під час затримання працівники міліції Жовтневого району м. Києва застосували до Горбаля фізичну силу, а потім, використавши підставних свідків, його заарештували, звинувативши у спробі зґвалтування.
Микола Горбаль – недавній політв’язень, збирався виїхати до родичів у США, подав документи до ОВИРу. За ним постійно стежили – як за дисидентом, людиною, що була близькою до українського правозахисного руху…
…Застосування карними органами найгрубших провокацій до дисидентів дає підстави думати, що влада може заарештувати будь-яку людину за будь-яким звинуваченням, якщо тільки громадська позиція людини чимось недогідна владі. Тобто, передолімпіядна практика карних органів засвідчує: будь-який захист людської недоторканости з боку влади відсутній, коли йдеться про дисидентів. З ними можна робити що завгодно.
Свавілля, яке чинять над українськими дисидентами, потребує для своєї реалізації десятків, а то й сотень осіб, яких роблять співучасниками адміністративної розправи, тобто це свавілля тягне за собою масову деморалізацію суспільства. Зрозуміло, якої небезпеки зазнає етичне здоров’я цього суспільства. Кожен такий арешт рекрутує цілі юрми наляканих мовчунів і воїнство лжесвідків»
19 листопада 1979 рік
За півроку заарештують самого Стуса. Він помре у в‘язниці через п‘ять років.
Ссылка на основную публикацию